Стаття присвячена виявленню філософсько-методологічних та евристичних можливостей постнекласичних уявлень про біологічний час стосовно теоретичної біології в її спрямованості на розв’язання проблеми сутності живого. Послідовно аналізуються основні підходи у з’ясуванні базових принципів для побудови теоретичної біології. Робиться спроба дати можливі пояснення недоліків у методології цих підходів. Наголошується на провідній ролі концепції біологічного часу для інтеграції біологічного знання та формування уявлень про живе як динамічної цілісності усіх рівнів біологічної організації.
